Веб-квест «М.В.Остроградський. Шлях до науки»

port-ostrogrЗ усього, що під силу людському розумові немає нічого відраднішого й достойнішого ніж пізнання істини.

Дж. Кордано

Вчитель. Ці слова можуть стати девізом людини-науковця, бо саме це відрізняє звичайну людину від тієї, що присвячує все своє життя пізнанню істини і отримує від цього найбільше задоволення. Який він – шлях до науки? Саме це питання ми ставимо сьогодні в нашій науковій вітальні і розуміємо, що однозначно на нього відповісти не можна. Наше завдання: дослідити шлях до науки видатного вченого М. В. Остроградського.

Коли народжується дитина, ніхто не може сказати, ким вона буде. Шлях до науки може бути досить незвичайним. Мить чи якась випадкова обставина круто повертає все життя людини, хоча чи є випадковість в таких речах?

Сьогодні кожен з вас поділиться своїми дослідженнями по цьому питанню, згідно своєї ролі в квесті. У нашому засіданні ми вислухаємо довідки докуметаліста, історика, архіваріуса, біографа. Ведучі допоможуть нам систематизувати цю інформацію, а спостерігач і опонент висловлять свою думку.  Наприкінці нашого засідання пройдемо логічну гру «Збери слово», яка перевірить ваші знання біографії М.В.Остроградського.

Документаліст. Михайло Васильович Остроградський народився в 1801 році в селі Пашине Кобеляцького повіту Полтавської губернії. Батько – Василь Іванович – військовослужбовець, пізніше колезький асесор, мати – Ірина Андріївна. (Презентація)

Ведучий . Поміщики середньої руки – 870 душ кріпаків. В сім’ї було п’ятеро дітей: Олена, Осип, Марія, Михайло, Андрій. Кожна дитина мала свій характер, звички, улюблені іграшки. Маленький Михайлик більш за все полюбляв … вимірювати. Він вимірював усе підряд: іграшки, хату, паркан, глибину ями, колодязя. Для цієї мети в нього в кишені завжди лежала мотузка.

Ведучий 1. Найбільшим святом була прогулянка з батьком до млина, де він годинами дивився за падінням води, рухом водяного колеса, спостерігав за роботою жорен. І треба сказати, що ці вподобання сина приносили досить хвилюючих моментів для батьків.

Ведучий 3. Але про те, що хлопчик у майбутньому стане видатним вченим, ні в кого думки не викликало.

Опонент.  А якби і виникла, то зникла після перших повідомлень про його успіхи в гімназії.

Спостерігач. Чому?

Ведучий 3. Справа в тому, що навчання хлопчика розпочалося дійсно досить дивно. В 1809 році Михайлика привезли до Полтави, бо треба було отримувати освіту і готуватися до служби. Восени 1810 року він вступив до Полтавської гімназії.

Опонент. Так, і саме там, в перші місяці його навчання в гімназичних відомостях відмічено: « Михайло Остроградський за здібностями – посередній».

Документаліст. Але в цих же відомостях в кінці року: « Здібності – гострі, поведінка – добронравна».

Опонент. Ну, з приводу поведінки. Прошу зачитати лист вихователя Ротмістерова від 27.09.1813р. до батьків.

Архіваріус. «Повинен повідомити про сина вашого Михайла Васильовича. Про неприсутність його в класах після обіду з власної волі і, можна сказати, з не радіння, що виникло в нього до вищого ступеня. Але ж він губить час і з ранку, встаючи о дев’ятій та й то коли я сам його розбужу».

Ведучий 1. Так, треба сказати, що Михайло не дуже тягнувся до науки, під час навчання в гімназії, не зважаючи на те, що серед його вихователів був майбутній відомий український письменник Іван Петрович Котляревський, що служив у гімназії після відставки з армії. Саме з його ініціативи вихованці були вдягнені у форму, у вільний час займалися військовими справами, кресленням, танцями. Можливо, саме завдяки впливові Котляревського Остроградський до кінця своєї наукової діяльності зберіг дитяче захоплення військовою наукою, що пізніше переросло в глибокі наукові дослідження.

Документаліст. Так, можливо, але сказати, що в гімназії в Остроградського прокинувся могутній науковець неможливо, бо, як свідчать документи про успішність за оцінками в дев’ятибальній системі, у 1814 році він мав з  математики — «5», історії і географії – «6», французької і німецької – «1». В журналі на сторінці «Латинь» взагалі записано – « Не вчиться», «Не буває в класі», «Не має бажання до латинської». В кінці року: « Учень Остроградський, що був переведений з класу до класу без знання латинської мови, і сей рік не бував у класі і школі, не знав уроків латині. Заважає продовженню навчальних успіхів всього класу».

Спостерігач: Безперечно, документ це документ. Але чому ж так сталося, що майбутній вчений зі світовим ім’ям так вперто не хотів вчитися?

Документаліст. Хвилиночку, ось ще один документ. Можливо він проллє світло на це питання? Це уривок із спогадів Роммеля, професора Харківського університету в 1811-1815рр.. Він пише: « В якості члена навчального комітету мене відрядили до огляду гімназій, причому, я відкрив два головних недоліки: моральну порчу учнів і безмірне самоуправство директорів гімназій. Вони дозволяють собі переміщувати довільно вчителів, особливо іноземців, жалують своїх улюбленців і звільняють тих, хто не по серцю».

Архіваріус. А ось ще уривок з листа Ротмісторова від 6 травня 1813 року. « Навчання в Полтавській гімназії всім учням мало користі приносить, навіть ті, що закінчили на арифметику, насправді її зовсім не знають… або краще сказати, чому їх вчать і самі не відають…».

Ведучий 2. Отже, не дивно, що бійкому, кмітливому хлопчику, яким був Михайло, не до вподоби були гімназичні заняття і він з радістю прийняв рішення батька забрати його з гімназії і віддати його до одного з гвардійських полків. Тим більше, що в нього були для того часу хороші дані: високий зріст (190 см), могутня статура, гучний голос і сильний характер. Остроградському неодноразово доводилося попадати в складні, навіть небезпечні становища, але він завжди зберігав присутність духу, знаходив незвичайний вихід зі становища.

Спостерігач. Можливо, став би він військовим, якби не поради дядька з боку матері Устимовича: на півдорозі  з Петербургу батько повернувся з сином на Батьківщину і відправив сина до Харкова для підготовки в університет. Та що там казати: бути військовим – це дорога справа, за звичаями гвардійських офіцерів прожити на «довольствіє» будо неможливо, а батько Остроградського великими грошовими сумами не володів. Отже, навчатися в університеті було дешевше і надійніше для майбутньої кар’єри.

Біограф. 27 серпня 1817 року Остроградського зараховано в якості студента до Харківського університету. Але він не залишає надії стати військовим, він вже не мріє про блискучий мундир гвардійця, згоден змиритися навіть з положенням гусара або хоч артилериста, але батько непохитний.

Спостерігач. Знов таки випадок чи закономірність?

Біограф. Батько навіть не підозрює, як різко поверне доля його сина у Харкові. Можливо це станеться завдяки тому, що він зустріне двох незвичайних людей, талановитих вчених і педагогів. Це наставник Остроградського Андрій Федорович Павловський і ректор Харківського університету Тимофій Федорович Осиповський. Саме вони змінили весь  склад думок юнака, заставили його відмовитись від мрій про військову кар’єру і присвятити себе новим цілям та ідеалам – її величності науці.

Архіваріус. Андрій Федорович Павловський, Професор, викладач Харківського університету, провчивши Михайла два місяці, був вражений неабиякими здібностями свого учня, він писав: «Я швидко відчув, яка колосальна різниця між мною і Остроградським. Якщо я тільки наполегливою працею набував знання, то мій учень від природи мав блискучу обдарованість, швидко засвоював готове і тут же говорив своє. За три місяці занять Остроградський  був уже в змозі спрощувати найскладніші математичні формули.

Біограф. Ім’я Остроградського дуже швидко стало відоме Осиповському, талановитому вченому і викладачу, що багато років читав майже всі дисципліни трьох кафедр: математики, прикладної математики, астрономії.

Ведучий 1.  Підтримка і робота цих двох незвичайних людей допомогли розкритися неабиякому таланту майбутнього вченого. Вже в 1818 році Остроградський, якому тільки виповнилось 17, здав іспити за трирічний курс університету, провчившись там всього півтора року.

Ведучий 2.  Він отримав атестат, в якому було відмічено, що будучи студентом Харківського університету Михайло Васильович Остроградський навчався таким наукам:

Документаліст: Алгебрі, тригонометрії, криволінійній геометрії, громадській архітектурі, практичній геометрії, історії, географії, статистиці, загальній історії з дуже хорошим успіхом;  військовим наукам, теорії функцій, інтегральному і варіаційному обчисленням і російській словесності з блискучими успіхами.

Ведучий 2.  Як бачите, дві найвищі оцінки.

Опонент Але, наскільки мені відомо, він лишився цього атестату.

Біограф Так, більше того, у 1820 році він сам обурений, віддав атестат професорам з проханням: ім’я його в списках студентів викреслити.

Спостерігач. Як же це сталося?

Біограф. У двох словах це досить важко пояснити. Потрібна невеличка історична довідка.

Історик. В Росії, як в усій Європі, це були роки жорсткої реакції. Олександр І після Вітчизняної війни звернувся до глибокого мистецизму. Ця епоха перетворилася в «…переслідування думки, слова, науки. Ледве розпочавшись, розвиток суспільства зупинився надовго».

Біограф. Як ви пам’ятаєте, Остроградський закінчив університетський курс достроково в 1818 році. Пробувши рік у батька, він повернувся до Харкова з метою отримати науковий ступінь кандидата і «вдосконалити себе» по тій частині наук, що відносяться до прикладної математики.

Ведучий1. Він блискуче здав іспити і навіть його ім’я було відмічено на урочистих зборах університету 30 серпня. Залишився екзамен з філософії, який повинен був приймати професор Дудрович. На жаль, той самий Дудрович, що постійно писав доноси на ректора Осиповського, звинувачуючи його в тому, що більшість студентів не ходить на богопізнання і християнське читання, ні на лекції з філософії.

Біограф. Так, саме цей Дудрович категорично відказався приймати іспит у Остроградського. Ось декілька рядків з його доносу наглядачеві Кореєву% «Студент Остроградський протягом навчання в університеті за власної волі нехтував лекціями з філософії і ніколи їх не відвідував, він не слухав богознання і християнського вчення, незважаючи на настанову керівництва». Крім того, він наполягав на тому, що атестат був отриманий Остроградським безпідставно, бо студент не засвоїв затвердженого курсу.

Ведучий1. Адміністративна тяганина велась майже рік. Остроградський тричі складав іспити, але наприкінці його звинуватили у вільнодумстві і бажанні обдурити університетське правління. Остроградський, обурений таким поворотом справи, відмовляється від права «досягти вчених звань», а разом від атестата.

Ведучий2.. Чудова мелодія, чудова мова французька. На відміну від інших держав, Франція на той час була джерелом науки. Паризький університет являв собою велику кількість факультетів, що діяли в різних містах країни. Талановитіші вчені працювали у цей час у Франції і саме сюди вирішив їхати молодий вчений продовжувати свою освіту.

Ведучий3. Збуджена рідня, сусіди провокують йому загибель, а батька звинувачують, що він не сповна розуму, що фінансує сина в такій небезпечній справі.

Опонент. Особливо після того, як під час першої спроби виїхати за кордон Михайла обікрали біля Чернігова, і він повернувся додому пішки.

Ведучий1.  У серпні 1822 року Остроградський у Парижі. Тут він мав можливість слухати лекції видатних учених, чиї імена ми і зараз зустрічаємо на сторінках підручників. Тут він зустрівся і потоваришував з майбутнім світилом російської науки Буняковським.

 Ведучий2.  Щоб оволодіти новими теоріями і набути навички самостійної математичної творчості, він не прив’язує себе до одного якогось навчального закладу, його можна було зустріти в аудиторіях Паризького коледжу, Всефранцузького університету, Політехнічної школи.

Ведучий3.  На Остроградського звернув увагу сам Лаплас. Читаючи лекцію, він мав звичку давати студентам каверзні задачі. У такий спосіб вчений залучав до математичної творчості найпідготовленіших слухачів. Але з деякого часу помітив: не встигне він продиктувати умову задачі, як підводиться здоровенний юнак з копицею чорного волосся на голові і тут же дає відповідь. Такого в його практиці не було. Лаплас зацікавився велетнем і навіть запросив його додому.

Ведучий1.  Математична обдарованість юнака з України не проходить повз увагу Коші та Пуассона. В 1825 році Коші писав: «Остроградський, обдарований великою проникністю і дуже знаючий в численні нескінченно малих, дав нове доведення формул, вміщених мною в 19 зошитах».

Біограф.   Такому визнанню міг би позаздрити не один математик. А Павловський навіть плакав від радості, показуючи в Харкові опубліковану працю Коші з цими рядками.

 Ведучий 2. Саме в Парижі була написана його перша наукова праця «Мемуар про розповсюдження хвиль у циліндричному басейні» 

Опонент. До речі, існує така версія, що Остроградський написав цю роботу, перебуваючи у тюрмі.

Біограф. Дійсно, ходили такі чутки, що за якихось причин Михайло Васильович в 1826 році не отримав від батька грошей і хазяїн готелю подав на нього до суду за борги.  Остроградський, сидячи в тюрмі, закінчив свою роботу. Академія надала роботі знак вищої відміни: мемуари було надруковано у виданні «Записки вчених сторонніх академій»

Ведучий 1. Більше того, сам Коші, що не був багатою людиною викупив Остроградського з боргової тюрми.

Ведучий 2. До речі, один з учнів вченого розповідає, що той спитав колись свого вчителя, чи сидів він у борговій тюрмі, на що той відповів якимось жартом. Можливо це і не факт, але дійсне так і є: «Від тюрми та від суми …».

Біограф: На початку 1828 року Остроградський повернувся на батьківщину. І тепер прийдеться звертатися до архіву і згадати про суму.

Архіваріус.  Лист поета П.М. Язикова, студента Дептського університету, своїм рідним від 5 травня 1928 року: « Днів п’ять тому з’явився до мене невідомий російський пішохід з Франкфурту. Йому ми допомогли: вимили, взули, одягли і нагодували, а також допомогли знайти гроші і повернутися до Петербургу. Його прізвище Остроградський. Він прийшов до Депту майже голий: біля Франкфурту його обікрали, а він їхав з Парижу, де сім років навчався математиці, навіть працював вчителем в школі Генріха ІХ».

Ведучий 3. Повернення в Росію було за таких незвичайних обставин, що Остроградський одразу опинився під наглядом поліції, але поліції він багато клопоту не завдав, бо був дуже зайнятий своєю наукою.

Біограф За роки перебування у Франції Михайло Васильович остаточно сформувався як вчений. Повернувшись на батьківщину, як і шість  років назад, без університетського диплому, Остроградський подає три наукові роботи, які привертають увагу російських вчених, що були зацікавлені у створенні власної вітчизняної наукової школи. У 1828 році його обирають  ад’ютантом Академії з прикладної математики. З листопада 1828 року він починає читати  свій перший публічний курс з небесної механіки і збирає небачену по тому часу кількість слухачів – біля тридцяти.

18 липня 1830 року Париж клекотів барикадними боями. На одну з барикад, що перегороджувала вулицю Святого Якова, надіслали національних гвардійців. Повстанці відстрілювалися, укріплювали барикаду, відтягували поранених, вбитих.

І тут на барикаді звідкись з’явився височезний чоловік, який з дивовижною легкістю ввергав у пробоїни барикади все, що тільки потрапляло йому до рук. Ось він підхопив книжкову шафу і поніс на барикаду. Та раптом поряд з ним вибухнув снаряд. Від шафи вусібіч    полетіли уламки, а велетень якось неприродно похитнувся і впав. Кілька чоловік кинулися до нього.

— Хто, ти? – почув ледве він голос, повернув голову, але нічого не бачив.

— Хто, ти і звідки? – почув він з другого боку, але і там була темрява.

— З України, Остроградський. Нічого не бачу… Якщо можете, допоможіть дістатися до готелю Святої Жільберти.

Біограф Саме так описують причину  виникнення тяжкої хвороби очей під час перебування Михайла Васильовича у Парижі деякі біографи. Йому загрожувала повна сліпота.  Остроградський     повернувся    до Петербургу  лише в травні 1831 року без одного ока.

Ведучий 1 Але під час відсутності його обрано академіком, а також призначено професором аналітичної механіки і астрономії Інституту корпусу інженерів шляхів сполучень. Н.С. Жуковський писав : « повернувшись до батьківщини  і зайнявши місце академіка  в Академії наук Остроградський став ланкою, що з’єднала нашу батьківщину з тодішнім центром математичного світу.

Ведучий 2 Кінець кінцем він був звичайною людиною, якій властиво помилятися. Коли говорять про вченого, називають його наукові праці  професорські звання, досягнення, але  часто-густо забувають найголовніше, що вчений перш за все людина.

Ведучий 3  Дійсно, студентам офіцерського корпусу важко було уявити свого велетня професора,  що грається зі своїми трьома дітьми та ще й з дітьми брата. Або затіває на річці з сільськими дітьми війну, закидаючи їх «калюкою», а вони відповідають йому тим самим. До речі  Остроградський завжди приїжджав на літо до батьківської оселі на Україну, на все життя зберіг пошану до української мови, навіть під час лекцій користувався народними приказками і словечками, до старості зберіг малоросійський акцент. Коли його тітка, що зустріла Михайла після повернення з Парижа,сказала сумно:

Тітка «Ах, Міша,Міша, і чому ти навчився в Парижі? Ти навіть російською не навчився розмовляти.

Ведучий 1  На що Остроградський сказав : « про те досконало володію французькою!» Взагалі портрет був би не повний , якби ми не згадали про його захоплення літературою і мистецтвом.

Улюбленим письменником вченого був Тарас Шевченко. Цих двох геніїв українського народу єднала багаторічна щира дружба. Шевченко, повернувшись із заслання, навіть деякий час жив у сім’ї Остроградського (батька). Дуже обом подобались українські пісні, що нагадували про батьківщину. Видатний оперний співак, автор безсмертного «Запорожця за Дунаєм» Семен Степанович Гулак-Артемовський був щирим приятелем геніїв поезії і математики.

Біограф.  Подорожуючи майже по всій Європі, Росії, Україні в останні свої дні він знову опинився на батьківщині. Влітку 1861 року він захворів. На тілі утворився нарив і зовсім несподівано для всіх Остроградський, будучи на вершині слави і визнання, пішов з цього світу. Це сталося 20 грудня 1861 року. Його поховали у селі Пашенне в сімейному склепі Остроградських. Під час світкування сторіччя з Дня народження вченого Н. Є.Жуковський біля його могили сказав: «Коли дивишся на це мирне місце заспокоєння, на широкі лани, що сягають у безмежну широчінь, мимоволі виникає думка про вплив природи на людину. В математиці є також своя краса як в живописі і поезії. Ця краса в чітких, яскраво окреслених ідеях, де на виду кожен ланцюжок висновків, а інколи вражає вона нас в широких задумах, що приховують у собі щось недоказане, багатообіцяюче».

В творах Остроградського нас приваблює загальність аналізу, основна думка, така ж широка,  як широкий простір його рідних полів.

… Стиха, поволі котять  свої хвилі до обрію полтавські степи. В глибокій задумі стоять старезні дуби. Вони ще пам’ятають того юнака, котрий вирушив з Пашенного в науку. 12 вересня 2016 року виповнилося 215 років з дні народження нашого великого земляка.

Щоб бути гідними продовжувати справи батьків, дідів і прадідів, треба, на сам перед, знати свою батьківщину, той край, у якому ти народився і виріс.

emblemaВчитель. Сьогодні ми переконались, що наша українська земля щедра на талановитих особистостей. Життєвий шлях М.В.Остроградського з Полтавщині — яскраве підтвердження цього. Пропоную зараз пройти веб-гру «Збери слово».

 Використано матеріали сайта

http://fz-09.at.ua/index/ostrogradskij_metodichni_materiali/0-467

Фотоальбом «Екскурсія до могили М.В.Остроградського»